Від збору до переробки: шлях текстильного виробу через Європу
До цього часу ми розглядали, чому збір і сортування є одними з головних викликів для переробки текстилю. Але що насправді відбувається після того, як текстильний виріб залишає наш гардероб? Всупереч поширеному уявленню, наприкінці цього шляху немає однієї «переробної фабрики», куди потрапляє весь текстиль. Натомість кожен виріб стає частиною складної мережі збирачів, сортувальних центрів, транспортних операторів, переробників, виробників та інших учасників — і може перетнути кілька кордонів, перш ніж отримає нове призначення.
Із січня 2025 року всі держави-члени ЄС зобов’язані забезпечити роздільний збір текстилю. Масштаб завдання є значним: у 2022 році в ЄС утворилося близько 6,94 млн тонн текстильних відходів, однак було зібрано менше 15% побутових текстильних відходів. Решта 85% потрапили до змішаних побутових відходів, що значно ускладнює їх повторне використання або переробку.
Те, що відбувається після збору, суттєво відрізняється залежно від країни. Деякі країни створили значні потужності для сортування та переробки текстилю всередині країни, тоді як інші більшою мірою залежать від транскордонних перевезень для сортування, повторного використання або подальшої переробки. Тому в Європі формується мережа національних і регіональних систем, які дедалі активніше взаємодіють між собою.
Після збору текстиль рідко направляється безпосередньо на переробне підприємство. Спочатку він надходить до сортувальних центрів, де оцінюється кожен виріб. Чи придатний він для повторного використання? Чи можна переробити його на нові волокна? Чи краще використати його для виробництва нетканих матеріалів? А можливо, термін його корисного використання вже завершився? Відповідь визначає не лише найбільш придатну технологію переробки, а й те, до якої країни текстиль буде направлено далі.
Різні регіони Європи спеціалізувалися на різних етапах цієї системи. Наприклад, у Нідерландах і Польщі основна увага приділяється сортуванню текстилю — за оцінками Європейського агентства з навколишнього середовища, їхня щорічна потужність становить близько 200 000 і 300 000 тонн відповідно. Італія має багаторічний досвід механічної переробки текстилю та відновлення волокон, тоді як інші європейські регіони активно інвестують в автоматизовані технології сортування та ідентифікації волокон. Водночас країни Центральної та Східної Європи, зокрема країни Балтії, розвивають системи роздільного збору та шукають можливості для створення власної регіональної інфраструктури переробки.
Переміщення текстилю Європою відбувається не випадково. Переробні підприємства часто мають вузьку спеціалізацію, і сьогодні жодна країна не має технологій та потужностей, які дозволяли б переробляти всередині країни всі види текстильних відходів. Тому матеріали направляються на ті підприємства, які найкраще підготовлені для їх обробки — чи то для підготовки одягу до повторного використання, механічної переробки текстилю з високим вмістом бавовни, хімічної переробки синтетичних волокон або виробництва нетканих матеріалів для промислового застосування.
Нещодавні випадки контролю показують, чому важливо враховувати кінцевий пункт призначення текстильних відходів. У червні 2026 року європейські органи виявили близько 4200 тонн текстильних відходів, відправлених з Італії до Туреччини. У межах розслідування перевірялися партії текстилю з високим вмістом акрилових волокон, а також наявність у приймаючих підприємств відповідних технологій і дозволів для їх обробки. Цей приклад показує, що склад матеріалу має відповідати технологічним можливостям підприємства, яке його приймає.
Змінюються і правила, що регулюють такі транскордонні перевезення. У травні 2026 року почав застосовуватися переглянутий Регламент ЄС про перевезення відходів, а також запрацювала нова Цифрова система перевезень відходів (DIWASS). Система покликана зробити транскордонні перевезення відходів більш прозорими, замінюючи паперові процедури цифровою документацією та відстеженням. Для системи переробки текстилю, яка дедалі більше залежить від переміщення матеріалів між спеціалізованими підприємствами, ефективніша простежуваність може допомогти зробити ці потоки більш контрольованими та прозорими.
Пов’язана європейська мережа дає очевидні переваги. Різні регіони можуть спеціалізуватися, обмінюватися досвідом і направляти матеріали на лінії, найбільш придатні для їх переробки. Однак транспортування текстилю на великі відстані також пов’язане з економічними та екологічними витратами. Тому в міру розвитку технологій переробки багато регіонів отримують можливість розвивати власні потужності зі збору, сортування та переробки — скорочуючи непотрібні перевезення та водночас зберігаючи цінні матеріали ближче до місця їх утворення.
У РМП Бiоенергiя ми вважаємо, що майбутнє переробки текстилю полягає в поєднанні переваг європейської співпраці з можливостями регіонального розвитку економіки замкненого циклу. Спеціалізована європейська мережа переробки дозволяє регіонам використовувати технології та експертизу, яких може не бути на місцевому рівні, тоді як розвинена регіональна інфраструктура допомагає скорочувати транспортування, ефективніше використовувати ресурси та створювати нові можливості на місцевому рівні. Для країн Балтії це означає розвиток потужностей, які дозволять зберігати більше матеріалів — і більше їхньої цінності — ближче до місця їхнього походження, водночас залишаючись частиною ширшої європейської мережі переробки.
