Як працює переробка текстилю
Переробка текстилю може здаватися простою - стара річ стає новою - але насправді це складний процес, який включає багато етапів, матеріалів і технологій. Кожен тип волокна, колір і склад тканини поводиться по-різному, тому універсального рішення не існує.
Як ми вже зазначали в попередніх публікаціях, обсяг текстильних відходів зростає швидше, ніж наша здатність їх обробляти, і переробка є одним з головних способів довше утримувати цінні ресурси в обігу. Процес починається ще до самої фабрики - зі збору та сортування. Вироби розділяють за складом, кольором і станом. Ті, що придатні для повторного використання, продаються або передаються на благодійність, решта потрапляє на переробку. Сортування досі здебільшого здійснюється вручну, але автоматизовані системи розвиваються надзвичайно швидко. У Європі все частіше застосовуються оптичні та ближньоінфрачервоні (near-infrared - NIR) технології, які можуть визначити тип волокна за кілька секунд. Новітні системи також використовують штучний інтелект, здатний розрізняти змішані тканини, покриття або навіть фірмові візерунки брендів. Такі технології роблять сортування швидшим і точнішим - ключовим етапом ефективної переробки.
Після сортування текстиль потрапляє на один із двох основних шляхів - механічну або хімічну переробку. Механічна переробка полягає в нарізанні або подрібненні тканин на волокна, з яких знову можна прясти нитки або використовувати їх для нетканих виробів - наприклад, утеплювачів, наповнювачів чи серветок. Проте з кожним циклом волокна коротшають, і якість матеріалу знижується. Хімічна переробка, своєю чергою, розщеплює волокна на молекулярному рівні - наприклад, перетворює поліестер у його початкові мономери або відокремлює целюлозу з бавовняних сумішей. Такі процеси дозволяють відновити волокна майже первинної якості й особливо ефективні для змішаних чи низькоякісних матеріалів.
Обидва методи потребують добре координованої інфраструктури - ефективного збору, сучасних технологій сортування та співпраці між виробниками, переробниками і державними структурами. Масштаб таких систем може сильно відрізнятися: десь працюють невеликі локальні підприємства, а десь - регіональні мережі. Головне, щоб система відповідала потребам місцевої промисловості.
У РМП Біонергія ми розглядаємо переробку текстилю як сферу, де інновації поєднуються з практичністю. Нові технології привертають увагу, але справжній успіх визначається тим, наскільки добре вони інтегруються в реальні виробничі та управлінські процеси. Мета не в масштабах, а в створенні ефективних, взаємопов’язаних систем, що дозволяють текстилю залишатися в обігу якомога довше.
